Глосарій

П’яте колесо, це механізм, який з’єднує тягач з причепом і забезпечує ефективне та безпечне транспортування вантажу. 5 колесо складається з підковоподібного зчіпного пристрою, який кріпиться до шворня причепа. Механізм забезпечує фіксацію та поворот причепа на тягачі, поглинає навантаження та сили, що виникають під час розгону, гальмування і поворотів транспорту. Одним з найважливіших аспектів обслуговування сідельно-зчіпного пристрою є забезпечення належного змащування для зменшення тертя та зносу між рухомими частинами.

Він встановлюється в системі вихлопу дизельних автомобілів і призначений для очищення вихлопних газів від твердих частинок сажі. Основна функція DPF — утримувати і спалювати сажу, що утворюється при згорянні дизельного палива, щоб зменшити шкідливий вплив на довкілля і відповідати екологічним нормам.

Системи рециркуляції відпрацьованих газів (EGR – Exhaust Gas Recirculation) встановлюють на двигуни автомобілів виключно з екологічних міркувань та з метою зменшення шкідливих викидів оксидів азоту, оскільки найбільш токсичними складовими вихлопних газів автомобілів є вуглеводні (НС), оксиди вуглецю (СО) та оксиди азоту (NOx). Причинами появи значної кількості оксидів азоту у відпрацьованих газах є високі температури згоряння паливно-повітряної суміші. Дія EGR полягає в тому, щоб на певних режимах роботи двигуна подавати частину відпрацьованих газів із випускного колектора у впускний. Подача вихлопних газів назад у камеру згоряння для повторного спалювання витісняє кисень, що в свою чергу створює більш холодне згоряння паливно-повітряної суміші. Таким чином нижча температура горіння паливно-повітряної суміші сприяє меншому утворенню оксидів азоту (до 30 %), що в свою чергу покращує екологічні параметри двигуна. Основним компонентом системи рециркуляції є клапан EGR, який власне і забезпечує перепуск певної частини відпрацьованих газів із випускного колектора у впускний. Системами EGR, здебільше, обладнані дизелі вантажних автомобілів. Це дозволяє, окрім зменшення викидів оксидів азоту, досягти м’якшої та більш плавної роботи двигуна, а також покращити деякі експлуатаційні властивості. Одночасно з цим рециркуляція вихлопних газів негативно впливає на моторну оливу, що може викликати зниження ресурсу або відказ двигуна. Оливи, що використовують для змащення двигунів обладнаних EGR, демонструють збільшення вмісту сажі, кислотного числа та в’язкості. Саме для запобігання зниженню експлуатаційних властивостей оливи, як наслідок впливу роботи системи EGR, була опрацьована специфікація Американського інституту нафти API CI-4. Оливи, які відповідають вимогам API CI-4 мають покращені властивості у порівнянні з оливами попередніх специфікацій. Вони спеціально протестовані у двигунах оснащених системою рециркуляції і витримують значне забруднення сажею, протистоять зростанню кислотного числа та зберігають свій клас в’язкості упродовж усього сервісного інтервалу. Близькі властивості до API CI-4 мають оливи з європейською класифікацією ACEA E7. Моторні оливи, які відповідають вимогам API CI-4, АСЕА Е7 або перевищують їх (API CJ-4/CK-4 та/або ACEA E4/E6/E8/E9/E11) повністю придатні для використання у вантажних автомобілях обладнаних системою EGR та підтримують їх довговічну та надійну роботу.

Тест є одним з основних методів визначення протизносних та протизадирних властивостей олив. Ці властивості олив визначають за допомогою двох циліндричних шестерень, занурених у оливу. Шестерні, що знаходяться під навантаженням, прокручують в умовах постійного підвищення ступеня навантаження. Змащувальні властивості оливи виражають через кількість витриманих циклів підвищення навантаження. Максимальний рівень навантаження, передбачений у цьому тесті 12.

PAO (поліальфаолефінові) оливи – це повністю синтетичні оливи, які виготовляються шляхом синтезу вуглеводневих газів. PAO оливи мають багато переваг над іншими типами моторних олив, у тому числі неперевершений захист двигуна за екстремальних температур, а також зменшення зносу та покращену паливну ефективність. Вони також мають вищий індекс в’язкості та меншу летючість, зберігають свою в’язкість та змащувальні властивості протягом більш тривалого періоду часу. Однак PAO-оливи, як правило, є найдорожчим типом моторних олив.

SAPS – це абревіатура від назв компонентів, а саме сульфатної золи (SA – Sulphated Ash), сірки (S – Sulphur) та фосфору (P- Phosphorus), що входять до складу моторних олив. Цей термін введено Асоціацією європейських виробників автомобілів (АСЕА). АСЕА розділяє моторні оливи за рівнем вмісту SAPS на такі категорії: • high SAPS – це оливи, які мають високий рівень сульфатної золи, фосфору і сірки. • mid SAPS – це оливи, які мають середній рівень вмісту сульфатної золи, фосфору, сірки • low SAPS – це оливи, які мають низький рівень вмісту сульфатної золи, фосфору і сірки. Історично першими з’явилися high SAPS моторні оливи. Однак, зі зростанням екологічних вимог і появи пристроїв додаткового очищення відпрацьованих газів: каталізаторів, дизельних і бензинових сажових фільтрів тощо, оливи зі зниженим вмістом SAPS набули актуальності. З’ясувалося, що high SAPS оливи з високим рівнем вмісту сульфатної золи, сірки та фосфору знижують ефективність та термін служби сажових фільтрів та каталізаторів. Сульфатна зола – це нерозчинний осад який формується під час згорання моторної оливи. За нормальної роботи двигуна невелика частка моторної оливи завжди потрапляє у в камеру згоряння. Олива з високим вмістом металовмісних присадок (high SAPS) згорає та утворює додаткові частинки золи, які накопичуються в порах сажового фільтра, різко скорочуючи термін його служби. Ці частинки також можуть пошкодити каталізатори, оскільки не дозволяють каталізатору видаляти токсичні речовини з вихлопних газів. Сірка та фосфор зазвичай також входять до складу присадок моторної оливи. За їх згоряння утворюються сполуки оксидів сірки та фосфору, які блокують сажовий фільтр та можуть сприяти необоротній дезактивації каталізаторів. Сучасні mid та low SAPS моторні оливи мають знижений рівень вмісту сульфатної золи, сірки і фосфору, що сприяє нормальній та довготривалій роботі сажових фільтрів і каталізаторів. Моторні оливи для легкових та малих вантажних автомобілів відносно рівня SAPS за класифікацією АСЕА позначаються як: • high SAPS оливи – ACEA А3/В3, A3/B4, A5/B5, A7/B7; • mid SAPS оливи -ACEA C2/C3/C5/С6; • low SAPS оливи – ACEA C1/C4. Моторні оливи для вантажних автомобілів відносно рівня SAPS за класифікацією АСЕА позначаються як: • high SAPS оливи – ACEA E4/E7; • mid та low SAPS оливи – ACEA E6/Е8/E9/Е11. Моторні оливи для вантажних автомобілів відносно рівня SAPS за класифікацією API позначаються як: • mid та low SAPS оливи – API CJ-4/CK-4/FA-4.

Система вибіркового каталітичного відновлення (SCR – Selective Catalytic Reduction) — це частина вихлопної системи дизельного двигуна, що призначена для зменшення (до 90%) викидів оксиду азоту NOx у відпрацьованих газах двигуна. Ціллю встановлення систем SCR на двигуни комерційних та легкових автомобілів є, перш за все, відповідність суворим екологічним нормам EURO V і VI. SCR використовує технологію активного відновлення викидів NOx, яка принципово працює таким чином: • Рідина, відновник оксиду азоту, впорскується через спеціальний каталізатор у потік вихлопних газів дизельного двигуна. • Відновник запускає хімічну реакцію, яка перетворює оксиди азоту на азот (N), воду (H2O) та вуглекислий газ (CO2), що є природними компонентами повітря. • Потім ці компоненти викидаються через вихлопну трубу автомобіля. Система SCR для свого функціонування вимагає наявності рідини – відновника оксиду азоту. В автомобілях це водний розчин сечовини, виготовлений з 32,5% високоочищеної сечовини та 67,5% деіонізованої води. В Європі відновник відомий як рідина AUS 32 (Aqueous Urea Solution – водний розчин сечовини), у Сполучених Штатах як DEF (Diesel Exhaust Fluid – дизельна вихлопна рідина). Німецька асоціація автомобільної промисловості (VDA) зареєструвала торгову марку AdBlue на автомобільну рідину для систем SCR, і під цією назвою відновник отримав широке розповсюдження. У сучасних дизельних двигунах вибіркове каталітичне відновлення часто поєднуються з системою сажового фільтра(DPF) або з системою рециркуляції вихлопних газів (ERG) або з обома цими системами, оскільки тоді вдається зменшити кількість всіх газоподібних і твердих викидів. Тому під час вибору моторної оливи для дизельного двигуна з SCR важливо врахувати вимоги інших систем двигуна щодо рівня якості моторної оливи. Зазвичай виробники авто вказують свої рекомендації щодо вибору моторної оливи в інструкціях з експлуатації авто. Ці рекомендації враховують вимоги всіх систем двигуна та ґрунтуються на міжнародних класифікаціях таких, як API, ACEA та JASO.

Адгезія це здатність оливи або мастила прилипати до поверхні і залишатися на ній навіть під високим тиском або в присутності вологи. Хороша адгезія гарантує, що олива або мастило залишається на місці й утворює захисний бар’єр між рухомими частинами, зменшуючи тертя і знос. Адгезія оливи до поверхні визначається хімічним складом оливи та властивостями змащуваної поверхні. Сполуками, що можуть підвищити адгезію, є полярні молекули, які притягуються до поверхонь і високомолекулярні полімери, які можуть утворювати міцні зв’язки з металевими поверхнями. З іншого боку, забруднювачі, які можуть знизити адгезію включають кислоти, розчинники, воду.

Здатність мастильного матеріалу природним чином розкладатися в навколишньому середовищі.

Основний змащувальний компонент у складі мастильного матеріалу.

Присадки, які майже не залишають золи після згоряння.

Показник, який характеризує плинність рідини та є мірою її внутрішнього тертя. Значною мірою в’язкість рідини залежить від її температури.

В’язкість за низької температури та високої швидкості зсуву. Показує здатність оливи текти в холодному стані та забезпечувати запуск холодного двигуна. Визначається на імітаторі холодної прокрутки двигуна (ССS – Cold Cranking Simulator).

Міра опору течії рідини до її плину під впливом зовнішніх сил. Показник служить для оцінки опору течії оливи в умовах, які імітують реальні, наприклад за низьких або високих температур.

Визначається на міні ротаційному віскозиметрі (MRV – Mini-Rotary Viscometer), показує здатність оливи текти і створювати необхідний тиск в системі змащування на початковій стадії роботи холодного двигуна.

Показник характеризує схильність оливи до випаровування за високих температур. Він нормується в залежності від експлуатаційних властивостей оливи і визначається під час постановки оливи на виробництво.

Випробування для визначення витрати оливи за рахунок випаровування в умовах високих температур.

Випробування для оцінки протизносних та протизадирних властивостей мастильного матеріалу.

Показник High Temperature High Shear служить для оцінки стійкості плівки оливи в динамічному середовищі, за високих робочих температур і великих обертах, наприклад, у підшипниках колінчастого валу автомобільних двигунів.

Змащення, яке виникає, коли плівка мастильного матеріалу повністю розділяє дві поверхні.

Гідрокрекінгова олива – це тип оливи, яка виготовляється шляхом впливу високого тиску і тепла на мінеральну оливу у присутності воденьвмістного газу, задля розщеплення молекул небажаних у оливі сполук і утворення високоочищеної оливи. Перевагами гідрокрекінгових олив є покращений захист двигуна, зменшення зносу та краща паливна ефективність. Такі оливи мають вищий індекс в’язкості, що дозволяє їм зберігатиь свою в’язкість і змащувальні властивості в більш широкому діапазоні температур. Властивості гідрокрекінгових олив наближені до синтетичних олив, тому на ринку такі оливи окрім класу гідрокрекінгових можуть відносити до напівсинтетичних або синтетичних олив.

Здатність мастила протистояти деградації в присутності води.

Змащування, яке відбувається за відсутності повної рідинної плівки між поверхнями.

Показник для оцінки протизносних властивостей мастильного матеріалу за результатами випробувань на чотирикульковій машині тертя. Чим менше показник тим кращі протизносні властивості.

Пробивна напруга оливи є одним з основних параметрів, що характеризують якість трансформаторної оливи. Для визначення пробивної напруги оливу поміщають у стандартний розрядник і прикладають напругу, підвищуючи її до отримання пробою в розряднику. Чим вищим є показник, тим кращі електроізоляційні властивості має олива.

Здатність мастильного матеріалу відокремлюватися від води або інших забруднень.

В’язкість за низької температури та низької швидкості зсуву. Показник використовують для оцінки низькотемпературних властивостей трансмісійних олив. Чим менше показник, тим кращі в’язкісні властивості має олива.

Міра опору рідини до її плину під впливом гравітаційних сил. Чим показник нижче, тим олива рідша, чим вище – тим олива густіша. Кінематична в’язкість за 40 ⁰С необхідна для визначення Індексу в’язкості моторних олив, класу в’язкості гідравлічних та інших рідин. Кінематична в’язкість за 100 ⁰С показує як буде поводити себе олива за високих, робочих температур.

TAN (Total Acid Number) характеризує кислотне середовище оливи, вимірюється в міліграмах гідроксиду калію (mg KOH), що необхідне для нейтралізації кислотних складових у одному грамі оливи. Показник використовується для оцінки ступеня виснаження присадок, кислотного забруднення і окиснювання оливи. У свіжих оливах кислотне число за рахунок присадок присутнє завжди. Типові значення кислотного числа нових моторних олив в межах від 1.5 до 2.0 mgKOH/g.

Колір антифризу надають спеціально додані в охолоджувальну рідину барвники. Це роблять для того щоб було легко відрізняти антифриз від інших експлуатаційних рідин та визначати негерметичність системи охолодження у разі її пошкодження. І хоча деякі тенденції зв’язку кольору антифризу з його експлуатаційними властивостями (строками служби) існують, все ж, у значній мірі вони мають маркетинговий характер.Під час вибору антифризу в першу чергу слід приділяти увагу його відповідності вимогам автовиробників, галузевим, державним та іншим стандартам.

Показник кольору нафтопродукту за шкалою порівнянь. Візуально або автоматично порівнюється колір продукту, або його розчину на колориметрі з кольоровими світлофільтрами. Одиниці виміру – умовні одиниці від 0,5 (прозорий, світло-жовтий) до 8 (непрозорий, чорний).

Мастила – це напівтверді, пластичні змащувальні матеріали які призначені для змащення, захисту від зносу, корозії та забруднення вузлів та механізмів. Мастила складаються з базової оливи, загусника і присадок. Базова олива в мастилах може бути мінеральною, синтетичною або рослинною, залежно від застосування та умов експлуатації. Загусник – це матеріал, який згущує базову оливу до напівтвердого стану. Найпоширенішими загусниками, що використовуються в мастилах, є металеві мила, такі як літієве або кальцієве. Присадки та наповнювачі в мастилах використовуються для покращення їх експлуатаційних властивостей. Мастила можуть бути різної консистенції (густини) від дуже плинного до напівм’якого стану. Сфера застосування мастил дуже широка: підшипники, шестерні, ланцюги, шарніри тощо, які працюють в умовах низьких та високих температур, високого тиску, підвищеної вологи, та де забезпечують кращу ефективність порівняно з рідкими мастильними матеріалами.

Мідь та її сплави часто застосовують в гідравлічних системах, тому випробування на корозію мідної пластинки проводять для отримання інформації про агресивність олив. Корозія на мідній платівці може виражатися у формі зміни кольору або утворення лусочок. Шліфувальну мідну платівку занурюють у випробувану рідину на заданий час за встановленої температури, для гідравлічних олив 100 °С. Ступінь корозії оцінюють у балах: 1 – легка зміна кольору; 2 – помірна зміна кольору; 3 – сильна зміна кольору; 4 – корозія (потемніння).

Схильність мастильного матеріалу до випаровування за високих температур.

Ще «резерв лужності», цей показник визначається як кількість розчину соляної кислоти HCl у ml, необхідної для надання зразку охолоджувальної рідини об’ємом 10 ml водневого показника pH 5,5. Показник характеризує кількість лужних неорганічних інгібіторів корозії та їх здатності нейтралізувати кислоти.

Мінеральна олива – це продукт переробки сирої нафти, що є поширенішим компонентом моторної оливи. Її перевагами є нижча вартість порівняно з синтетичними оливами та високий рівень природних змащувальних властивостей. Однак мінеральні оливи мають гірші характеристики за екстремально-низьких або високих температур, більше схильні до утворення шламу та відкладені.

Показник, що характеризує рівень легування олив протизношувальними, протизадирними, мийно-диспергувальними та іншими присадками. Кальцій (Ca) зустрічається в оливах у виді мийних присадок – детергентів. Це найпоширеніші присадки, які є майже в усіх моторних оливах. Найбільш часто зустрічаються сульфонати кальцію. Ці сполуки мають функції нейтралізації кислот, що утворюються в оливі під час роботи двигуна. Цинк (Zn) є складовою найбільш розповсюдженої присадки діалкилдитіофосфат цинку, яка має протизношувальні й антикорозійні функції, є вторинним антиокиснювачем. Магній (Mg) присутній в оливах як складова мийно-диспергувальних присадок, наприклад, це сульфонати магнію або саліцилати магнію, також виконує роль антиокиснювача. Фосфор (P) є складовою найбільш розповсюдженої протизношувальної присадки діалкилдитіофосфат цинку. Вміст фосфору у сучасних моторних оливах обмежують з-за шкідливого впливу їх продуктів згоряння на пристрої додаткового очищення відпрацьованих газів (каталізатор, фільтри часток).

Показник наявності у оливі домішок води, вимірюють у процентах. Вода може негативно впливати на корозійні властивості олив, утворення низькотемпературних шламових забруднень, утворення піни. Для олив граничним значенням наявності води є 0,05 %; 0,03..0,05 % визначають як сліди води; менше 0,03 % – її відсутність.

Присадки, що використовуються для зменшення тертя між рухомими частинами.

Навантаження за якого кульки на машині тертя зчіплюються, зварюються одна з одною під час тестів. Чим вище показник, тим кращі протизадирні властивості має олива.

Напівсинтетичні оливи, є сумішшю мінеральних і синтетичних та/або гідрокрекінгових олив. Зазвичай суміш містить 10-30% синтетичної оливи, а решта – мінеральна олива. Напівсинтетичні оливи пропонують баланс переваг мінеральних і синтетичних олив. Вони забезпечують кращий захист двигуна, ніж мінеральні оливи, але не такі дорогі, як повністю синтетичні оливи. Однак, напівсинтетичні оливи можуть не забезпечувати такий же рівень ефективності, як повністю синтетичні оливи в екстремальних умовах. Крім того, їхні експлуатаційні характеристики можуть змінюватися залежно від конкретної суміші та якості використовуваних базових олив.

Термін служби індустріальних олив залежить, головним чином, від їх стійкості до окиснення під впливом тепла у присутності повітря, води та деяких металів, що діють як каталізатори (наприклад, міді). Окиснення призводить до утворення осаду (шламів) та кислих продуктів. Стандартним методом оцінки антиокиснювальних властивостей є метод оцінки стабільності турбінних олив (Turbine Oil Stability Test – TOST), в якому олива нагрівається до температури 950 °С у присутності води, кисню та каталізаторів – заліза та міді. Результати тесту виражають у годинах, протягом яких кислотне число оливи досягає величини 2 mgKOH/g.

Присадки – це хімічні сполуки, які додаються до мастил та олив у невеликих кількостях для покращення їх експлуатаційних характеристик. Присадки можуть змінювати фізичні та хімічні властивості базової оливи, щоб покращити її роботу в певних умовах або середовищах. Найпоширенішими типами присадок є: • Протизносні присадки утворюють захисну плівку на поверхнях, зменшуючи тертя і знос між рухомими змащувальними деталями. • Мийні присадки допомагають підтримувати компоненти двигуна в чистоті, запобігаючи утворенню шламу та відкладень. • Диспергатори допомагають запобігти утворенню шкідливих відкладень і шламу, суспендуючи забруднювачі в самій оливі, що дозволяє їх видалити із системи змащення двигуна разом з оливою під час заміни. • Антиокиснювальні присадки допомагають запобігти окисненню та згущуванню оливи з часом. • Модифікатори в’язкості допомагають підтримувати в’язкість оливи в широкому діапазоні температур, покращуючи її здатність змащувати і захищати компоненти двигуна. • Модифікатори тертя зменшують тертя між рухомими частинами, підвищуючи паливну ефективність і зменшуючи знос двигуна. • Присадки для зниження температури застигання допомагають запобігти згущенню оливи та погіршенню її текучості за низьких температур, покращуючи експлуатаційні характеристики в холодну погоду. Додаючи ці та інші типи присадок до мастил і олив, виробники мастильних матеріалів можуть адаптувати свої продукти до конкретних потреб різних двигунів і умов експлуатації. Правильна комбінація присадок може допомогти поліпшити ефективність двигуна, продовжити термін його служби і знизити витрати на технічне обслуговування.

Присадки, які захищають металеві поверхні в умовах високого тиску і великих навантажень.

Присадки, які запобігають контакту поверхонь тертя і зменшують знос.

Присадки, що запобігають утворенню піни в мастильних матеріалах.

Синтетичну оливу виготовляють шляхом хімічного синтезу. Такі оливи забезпечують видатні експлуатаційні характеристики завдяки чому досягається довговічність обладнання. Синтетичні оливи мають багато переваг перед мінеральними, зокрема краще захищають двигун за екстремальних низьких та високих температур, забезпечують зменшення зносу компонентів двигуна та кращу економію пального. Однак синтетичні оливи, як правило, дорожчі за мінеральних.

Здатність мастильного матеріалу зберігати свою в’язкість під впливом механічних навантажень.

Sulphated Ash – кількість неорганічних домішок, які лишаються після спалювання проби оливи та подальшої обробки залишку сірчаною кислотою. Зазвичай це металовмісні мийні та протизношувальні присадки.

Один з параметрів, що характеризує низькотемпературні властивості оливи. Визначає температуру, за якої моторна олива переходить з рідкого стану в желеподібне, починає кристалізуватися. Чим нижче показник, тим за більш низькою температурою можливо запустити двигун без його критичного зносу.

Розрізняють дві температури кипіння гальмівної рідини: температуру кипіння «сухої», ненасиченої вологою рідини, і «зволоженої», що містить до 3,5% вологи (температура кипіння «зволоженої» рідини непрямо характеризує температуру, за якою рідина буде «закипати» через 1,5-2 роки її роботи в гідроприводі гальм автомобіля). Чим вище показники, тим краще.

Одна з найважливіших характеристик антифризу. Чим вище температура кипіння, тим ефективніше тепловідведення. За наближення температури охолоджувальної рідини до температури кипіння в системі охолодження починають виникати парові пробки, які знижують ефективність роботи і створюють небезпеку перегріву. В системі охолодження антифриз знаходиться під тиском в 1,5-3 атм і за рахунок цього кипіти рідина буде за більш високої температури.

Показник низькотемпературних властивостей охолоджувальної рідини (антифризу). Це температура за якої починають утворюватися кристалики льоду. Вона залежить від пропорції компонентів рідини: етиленгліколю, присадок та води у суміші. Традиційно за цим показником визначають нижню межу температури навколишнього середовища за якою рідина не застигне і буде вільно циркулювати у системі охолодження.

Температура, за якої суміш випарів оливи з повітрям, спалахує від відкритого полум’я. Чим більше в оливі легких фракцій, тим раніше настає займання. Чим вищою є температура спалаху оливи, тим за більшою температурою займається його пара.

Гідравлічні рідини повинні забезпечувати захист від корозії всіх вузлів, що змащуються, в будь-яких умовах експлуатації, у тому числі за забруднення водою. Випробувану оливу перемішують з дистильованою водою або зі штучною морською водою, безперервно помішуючи сталевим стрижнем, зануреним у суміш протягом 24 годин за температури 60 °С. Потім сталевий стрижень досліджують на корозію. Результати дозволяють оцінювати антикорозійні захисні властивості оливи по відношенню до сталевих компонентів, що знаходяться в контакті з водою або водяними парами: ступінь корозії 0 означає відсутність корозії; ступінь 1 – незначну корозію; ступінь 2 – помірну корозію; ступінь 3 – сильну корозію.

Комплекс показників, які характеризують антифрикційні, протизносні та протизадирні властивості мастильних матеріалів. Показують якою мірою мастильний матеріал захищає деталі від тертя та зношування. Показники визначають під час випробувань на машинах тертя, які імітують реальні умови та режими тертя, наприклад, за схемою чотирьох кульок.

Харчові мастильні матеріали – це спеціальні мастильні матеріали, які використовуються в харчовій, фармацевтичній та інших галузях промисловості, а саме де існує ризик контакту мастильних матеріалів з продуктами харчування, напоями або ліками. Ці мастильні матеріали розроблені таким чином, щоб бути безпечними для людини у разі випадкового контакту мастильних матеріалів з продукцією на виробництві, і виготовляються з матеріалів, схвалених регуляторними органами харчової промисловості, такими як Управління з контролю якості харчових продуктів і медикаментів США (FDA) або Європейського Союзу (ЄС). Деякі поширені приклади харчових мастильних матеріалів включають гідравлічні оливи, трансмісійні оливи, мастила для ланцюгів і компресорні оливи.